Отче, прослав наш народ і нашу Святу Церкву
Ісус Христос звів очі до неба і промовив: «Прийшла, Отче, година, - прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе». (Ін. 17,1)
З такою щирою молитвою звернувся Спаситель до Отця Свого Небесного в ту тяжку годину, коли наблизився час Його страждань. Година страждань, це найбільш відповідальна і найтяжча година в житті Сина Божого на землі.
І коли Ісус Христос молився в Гефсиманському саді, Він просив Отця Небесного: «Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти». (Мт. 26,42).
І на цю годину страждань, Ісус Христос дивиться, як на таку годину, коли Він Сам може досягти найбільшої слави і прославляти Свого Отця: «Прийшла, Отче, година, - прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе».
І в житті кожної людини і в житті цілих народів, є години страждань, переломів, перетворень, переворотів, навіть зрадництва свого народу і своєї Рідної Церкви. І ці години в житті безумовно є найтяжчі і найбільш відповідальні.
Дорогі брати і сестри! Сьогодні наш рідний український народ переживає тяжку годину страждань, на нашій землі ще й сьогодні панують наїздники з чужих країн, наші тисячолітні святині та храми знаходяться в руках людей не прихильних до України, у Верховній Раді ще й досі сидять безбожні комуністи. Значна частина Православного духовенства, в Україні і в діаспорі, підпорядковується чужим церковним провідникам, які вороже налаштовані проти українського народу та проти Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату.
З історії людства, ми бачимо, що перший крок до відродження кожного народу це є національне об’єднання всього народу країни, в країні повинна бути відповідна повага і пошана до церковних провідників, які підтримують відродження свого народу, в країні де повинна бути пошана до людей які підтримують державність країни.
Але найголовніше, країна може бути сильною і незалежною, тільки тоді коли в тій державі церковні провідники дбають про добробут усього населення. І щоб вийти зі славою з цих великих переломів в об’єднанні всього народу повинна бути остаточна мета – мета піднесення ураїнської свідомости і духовної та національної незалежності.
І саме ці церквоні і національні якості усвідомлює і пропагує Помісна Ураїнська Православна Церква Київського Патріархату на чолі з Святійшим Отцем нашим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом.
Нам часто приходиться слухати, що національне об’єднання перешкоджає всесвітньому об’єднанню, що об’єднання навколо Київського Патріархату перешкоджає об’єднанню всесвітньому християнству.
Але це є помилкове мислення. Навпаки, треба твердо заявити, що тільки національне і духовне об’єднання з Київським Престолом доведе до справедливого і дійсного визнання і закріплення Української Держави і Української Церкви всім світом.
Окремі групування чи окремі переконяння віруючих відокремлених від своєї нації, ніколи не складуть присяги на вірність України, в них не стоїть на першому місці добробут українського народу.
Ми повинні зрозуміти, що кожний народ повинен об’єднатись у свій міцний, свідомий організм. Ми повинні зрозуміти, що тільки з піднесенням свого рідного життя, своєї прабітьківської віри, своєї освіти ми будемо рівними у колах европейських народів.
І нарешті, ми повинні зрозуміти, що для всесвітнього об’єднання, в першу чергу ми повинні стати дорослими, самосвідомими і перш всього шанувати своє рідне.
Ми повинні стати вільними, ми мусимо скинути себе різні кайдани поневолення та меншовартости. Бо тільки добровільне, а не примусове, не підтступне єднання, а єднання рівного з рівним, вільного з вільним може бути дійсне та достойне єднання.
Тільки Христова наука, тільке братерське єднання народу в свою Рідну Церкву дає найбільш твердий грунт для національного єднання, і це вже показує світові приклад, що свідомий Український Народ, розсіяний по всьому світі, єднається в одно, в одну Українську Націю і в одну Помісну Українську Православну Церкву Київького Патріархату.
Свідома частина українського народу відновляє свою волю, відроджує свою Рідну Церкву, продовжує виконувати заповіти своїх предків.
Багато вже зроблено але, ще треба прикласти багато зусиль, а може й страждань, щоб повністю перемогти всі тяжкі перешкоди на шляху нашого народнього і церковного відродження. Ще раз вдумаймося в слова нашого Пророка - Тараса Шевченка: Розкуйтеся, братайтеся, єднайтеся та скиньте з себе всякі ганебні кайдани поневолення.
Ось, і ми так як Христос перед стражданням звертаємося з щирою молитвою до Гопода Бога нашого - Отче, прослав наш народ і нашу Святу Церкву, щоб і вони прославили Тебе!
Прот. Віктор Полярний
Дорогий користувач, Ви увійшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти під своїм ім'ям
28 травня 2009 